1-а СамуїловаРозділ 21 |
|
1 |
|
2 І прийшов Давид до Но́ва, до священика Ахімеле́ха. А Ахіме́лех із тремтінням стрів Давида й сказав йому: „Чому́ ти сам, і ніко́го немає з тобою?“ |
|
3 І сказав Давид до священика Ахімелеха: „Цар наказав мені справу, і до мене сказав: Нехай ніхто не знає цього, тієї справи, за якою я посилаю тебе, і яку наказав тобі. А слуг я умовив на озна́чене місце. |
|
4 А тепер, що́ є в тебе під рукою? П'ять хлібів дай у мою руку, або що́ зна́йдеться“. |
|
5 А священик відповів Давидові та й сказав: „Нема в мене звича́йного хліба під рукою, а є тільки хліб святий, якщо твої́ слуги зде́ржалися від жінки“. |
|
6 І відповів Давид священикові, та й сказав йому: „Так, бо жіно́к не було при нас як учора, так і позавчора, відко́ли я вийшов, і тіла слуг були чисті. А то хліб звичайний, особливо коли сьогодні замість цього інший хліб у посу́дині стане святим“. |
|
7 І дав йому священик святе, бо не було там іншого хліба, крім хлібів показних, що були зняті з-перед Господнього лиця, щоб покла́сти теплий хліб того дня, коли його забирають. |
|
8 А там того дня знахо́дився один із Саулових рабів перед Господнім лицем, а ім'я́ йому Доеґ, ідуме́янин, провідник пастухів, яких мав Саул. |
|
9 І сказав Давид до Ахімеле́ха: „Чи нема тут у тебе під рукою списа або меча́? Бо я не взяв до своєї руки ані меча свого, ані іншої збро́ї своєї, бо царська́ справа була на́гла“. |
|
10 А священик сказав: „Є меч филисти́млянина Ґолія́та, що ти вбив його в долині Ела, — ось він за ефо́дом, заго́рнений одежею. Якщо ві́зьмеш його собі, — візьми, бо тут нема іншого, окрім нього“. І сказав Давид: „Нема іншого такого, як він, — дай його мені!“ |
|
11 |
|
12 І сказали до нього Ахі́шеві раби: „Чи ж не цей Давид цар Кра́ю? Хіба ж не про нього співають у та́нцях, говорячи: „Саул повбивав свої тисячі, а Давид — десятки тисяч свої“. |
|
13 І заховав Давид ті слова́ в своєму серці, і сильно боявся Ахіша, царя ґатського. |
|
14 І змінив він свій ро́зум на їхніх оча́х, і шалів при них, і бив по две́рях брами, і пускав сли́ну свою на свою бо́роду. |
|
15 І сказав Ахі́ш до своїх рабів: „Ось бачите чоловіка, що схо́дить із розуму. На́що привели́ його до мене? |
|
16 Чи мені бракує безумних, що ви привели́ його, щоб схо́див із розуму передо мною? Чи такий може вхо́дити до мого дому?“ |
1-я книга ЦарствГлава 21 |
|
1 И пришел Давид в Нов к Ахимелеху, священнику; и с трепетом вышел Ахимелех навстречу Давиду, и сказал ему: что ты один, и никого нет с тобою? |
|
2 Давид сказал Ахимелеху священнику: царь поручил мне дело, и сказал мне, чтоб никто не знал ничего о том, для чего я посылаю тебя, и что тебе поручаю; отрокам же указал я такое-то место. |
|
3 |
|
4 И отвечал священник Давиду, и сказал: не священного хлеба у меня нет, но есть хлеб священный, если только отроки воздержались от жен. |
|
5 |
|
6 И дал ему священник святого хлеба, ибо не было там хлеба, кроме хлебов предложения, взятых от лица Господня, для того, чтобы по снятии их положить хлеб теплый. |
|
7 Там в тот день находился пред лицем Господним некто из рабов Сауловых, именем Доиг Идумеянин, начальник пастухов Сауловых. |
|
8 И сказал Давид Ахимелеху: нет ли здесь у тебя копья, или меча? Ибо я ни меча своего, ни оружия своего не взял с собою, потому что дело царево поручено мне внезапно. |
|
9 И сказал священник: меч Голиафа Филистимлянина, которого ты убил на долине Терпентинной, вот, он завернут в одежду позади Ефода; если его возьмешь, возьми, а другого, кроме его, нет здесь. И сказал Давид: нет, лучше дай мне его. |
|
10 И встал Давид, и убежал в тот день от Саула, и пришел к Ахишу, царю Гефскому. |
|
11 Слуги Ахишовы сказали ему: не это ли царь оной земли, Давид? Не ему ли пели в хороводах женщины, и говорили: |
|
12 |
|
13 |
|
14 И сказал Ахиш слугам своим: вы видите, что это человек сумасшедший; для чего вы привели его ко мне? |
|
15 |
|
16 |
1-а СамуїловаРозділ 21 |
1-я книга ЦарствГлава 21 |
|
1 |
1 И пришел Давид в Нов к Ахимелеху, священнику; и с трепетом вышел Ахимелех навстречу Давиду, и сказал ему: что ты один, и никого нет с тобою? |
|
2 І прийшов Давид до Но́ва, до священика Ахімеле́ха. А Ахіме́лех із тремтінням стрів Давида й сказав йому: „Чому́ ти сам, і ніко́го немає з тобою?“ |
2 Давид сказал Ахимелеху священнику: царь поручил мне дело, и сказал мне, чтоб никто не знал ничего о том, для чего я посылаю тебя, и что тебе поручаю; отрокам же указал я такое-то место. |
|
3 І сказав Давид до священика Ахімелеха: „Цар наказав мені справу, і до мене сказав: Нехай ніхто не знає цього, тієї справи, за якою я посилаю тебе, і яку наказав тобі. А слуг я умовив на озна́чене місце. |
3 |
|
4 А тепер, що́ є в тебе під рукою? П'ять хлібів дай у мою руку, або що́ зна́йдеться“. |
4 И отвечал священник Давиду, и сказал: не священного хлеба у меня нет, но есть хлеб священный, если только отроки воздержались от жен. |
|
5 А священик відповів Давидові та й сказав: „Нема в мене звича́йного хліба під рукою, а є тільки хліб святий, якщо твої́ слуги зде́ржалися від жінки“. |
5 |
|
6 І відповів Давид священикові, та й сказав йому: „Так, бо жіно́к не було при нас як учора, так і позавчора, відко́ли я вийшов, і тіла слуг були чисті. А то хліб звичайний, особливо коли сьогодні замість цього інший хліб у посу́дині стане святим“. |
6 И дал ему священник святого хлеба, ибо не было там хлеба, кроме хлебов предложения, взятых от лица Господня, для того, чтобы по снятии их положить хлеб теплый. |
|
7 І дав йому священик святе, бо не було там іншого хліба, крім хлібів показних, що були зняті з-перед Господнього лиця, щоб покла́сти теплий хліб того дня, коли його забирають. |
7 Там в тот день находился пред лицем Господним некто из рабов Сауловых, именем Доиг Идумеянин, начальник пастухов Сауловых. |
|
8 А там того дня знахо́дився один із Саулових рабів перед Господнім лицем, а ім'я́ йому Доеґ, ідуме́янин, провідник пастухів, яких мав Саул. |
8 И сказал Давид Ахимелеху: нет ли здесь у тебя копья, или меча? Ибо я ни меча своего, ни оружия своего не взял с собою, потому что дело царево поручено мне внезапно. |
|
9 І сказав Давид до Ахімеле́ха: „Чи нема тут у тебе під рукою списа або меча́? Бо я не взяв до своєї руки ані меча свого, ані іншої збро́ї своєї, бо царська́ справа була на́гла“. |
9 И сказал священник: меч Голиафа Филистимлянина, которого ты убил на долине Терпентинной, вот, он завернут в одежду позади Ефода; если его возьмешь, возьми, а другого, кроме его, нет здесь. И сказал Давид: нет, лучше дай мне его. |
|
10 А священик сказав: „Є меч филисти́млянина Ґолія́та, що ти вбив його в долині Ела, — ось він за ефо́дом, заго́рнений одежею. Якщо ві́зьмеш його собі, — візьми, бо тут нема іншого, окрім нього“. І сказав Давид: „Нема іншого такого, як він, — дай його мені!“ |
10 И встал Давид, и убежал в тот день от Саула, и пришел к Ахишу, царю Гефскому. |
|
11 |
11 Слуги Ахишовы сказали ему: не это ли царь оной земли, Давид? Не ему ли пели в хороводах женщины, и говорили: |
|
12 І сказали до нього Ахі́шеві раби: „Чи ж не цей Давид цар Кра́ю? Хіба ж не про нього співають у та́нцях, говорячи: „Саул повбивав свої тисячі, а Давид — десятки тисяч свої“. |
12 |
|
13 І заховав Давид ті слова́ в своєму серці, і сильно боявся Ахіша, царя ґатського. |
13 |
|
14 І змінив він свій ро́зум на їхніх оча́х, і шалів при них, і бив по две́рях брами, і пускав сли́ну свою на свою бо́роду. |
14 И сказал Ахиш слугам своим: вы видите, что это человек сумасшедший; для чего вы привели его ко мне? |
|
15 І сказав Ахі́ш до своїх рабів: „Ось бачите чоловіка, що схо́дить із розуму. На́що привели́ його до мене? |
15 |
|
16 Чи мені бракує безумних, що ви привели́ його, щоб схо́див із розуму передо мною? Чи такий може вхо́дити до мого дому?“ |
16 |